Замітка з п’ятої поїздки в школу-інтернат

З’їздили до свого 6-го класу. Слава Богу за цю поїздку, дуже важливо, що кожного раз, приїжджаючи до них, ми говоримо з дітьми про віру. Таким чином, місія наша наповнена християнським сенсом, сенсом свідчення про Христа. Як сказав один священнослужитель: «Ці діти матимуть перед своїми очима хорошого православного священнослужителя, саме служителя і віруючого». Дійсно, багато хто вважає, що православні служителі «сидять в храмі» і матеріально допомагають знедоленим, лише в крайньому випадку. Так і склалося історично, що з Благою Вістю, зазвичай, йдуть в народ протестанти, якісь деструктивні секти, східні релігії, а православні священики, як правило, зустрічають на церковному порозі немовлят для хрещення, молоду пару, що прийшла на вінчання і т.п. Прикладів таких на практиці багато.

Коли ми на цей раз приїхали в гості і поговорили про те, хто є справжнім християнином, які риси обов’язково йому мають бути притаманні, мені один хлопчик сказав: «Знаєте, мені здається Ви справжній християнин», а інша дівчинка наприкінці нашої розмови розповіла: «Ми були цього літа в таборі, який нам влаштували американці (тобто протестанти), так от нам там насправді не дуже сподобалося».

Як мало потрібно, щоб порадувати цих дітей:

– У мене цього місяця день народження, можете мені привезти солдатиків і техніку.

– Яких, пластмасових?

– Так, і ще ліхтарик.

This slideshow requires JavaScript.